| Головна » Каталог сайтів » Новини та ЗМІ |
| У категорії сайтів: 6 Показано сайтів: 1-6 |
Сортувати за: Дате · Названию · Рейтингу · Переходам
|
Культурно-історична платформа BEYOND.UA, що стартувала на початку 2016 року, є унікальним інформаційним простором без тоталітарної пропаганди. Ми спільнота вільних та активних людей, які не бажають миритися з існуючим статусом-кво в інформаційному просторі України. Наша ціль – розвінчання історико-культурних тоталітарних міфів та формування незалежного національного мислення в українців. Долучайтеся до нас та робіть свій персональний внесок у вільне демократичне майбутнє своєї Батьківщини. |
 Сьогодні зранку, 23 листопада, медики Сторожинецької районної лікарні знайшли немовля, яке підкинули. Тут функціонує "Вікно життя", де породіллі можуть залишати своїх дітей. За два роки ніхто не покидав малюків у лікарні. Це першимй випадок. Про це повідомляє Сторожинець.info. Cпрацювала сигналізація і чергові лікарі виявили дитину – хлопчика віком 5-7 діб. Дитина ззовні виглядала повністю здоровою. Вага майже 2,8 кг, зріст – 50 см. Немовля було охайно одягнуте та дбайливо закутане в дві теплі ковдри. Як розповіла завідуюча пологовим відділенням Сторожинецької ЦРЛ Валентина Дмитрівна Манчуленко, хлопчика оглянули лікарі, після чого розмістили його в окремій дитячій палаті та проведуть йому необхідні обстеження. В подальшому дитина буде переведена в Відділення патології новонароджених Чернівецької обласної дитячої клінічної лікарні, де вона пробуде приблизно два місяці. “Хочу зауважити, що якщо мама передумає та визнає свій вчинок – вона буде мати можливість забрати цю дитину після того, як юридично доведе, що саме вона народила. Якщо цього не відбудеться, в подальшому дитина буде передана в Будинок немовляти і я думаю, що для цього хлопчика знайдуться хороші батьки. ” – коментує Валентина Дмитрівна На завтра плануют |
|
Редакція суспільно-політичного видання "Буковинська правда"
м.Чернівці, вул. Головна,119 моб.: (099) 281 - 73 - 22, (097) 065 - 50 - 28 e-mail: bukpravdabp@ukr.net шеф-редактор - Соломон Ігор Дмитрович журналісти: Мельник Ганна Мирославівна Мигалюк В'ячеслав Васильович Банківські реквізити: ТОВ "Буковинська правда"
| |||||||||||||||||||||||||||
Про редакцію "Новий день"  Скільки газет, стільки правд? Минуло більше 70 років, як побачив світ перший номер Глибоцької районної газети. Для людини це може бути ціле життя. Для газети це може бути розпал молодості і навіть початок нових задумів та нової кар'єри. Для нашої районки це пережита епоха радянської влади на Буковині та початок національного відродження за часи незалежності України. Наша газета — це літопис району і найоб'ємніший архів пережитого співгромадянами за ці роки. Нехай то були часи диктатури, перебудови, перехідного періоду чи становлення демократії, але районна преса завжди була, є і залишиться в майбутньому найближчою для читача. Часопис постійно висвітлював найрізноманітніші події. І навіть якщо її зміст не співпадав із думкою читача, вона ніколи йому не зраджувала. Це її мета. Зрозуміло, що газета не може догодити всім. Хіба його величність сінематограф задовольнив усі бажання? Хіба великі чудеса світу всім до вподоби? Навіть природа і погода, які співвладні лише Богові, людям не завжди до вподоби. Отож, приймайте нас такими, якими ми є. Хочу назвати імена редакторів нашого часопису, який протягом цих років мав такі назви: «Новий шлях», «Буковинське село», «Будівник комунізму», «Новий день». Сьогодні нам відомі імена Йосифа Казимірського, Михайла Відлінського, Михайла Ревуцького, Анатолія Речмедіна, Володимира Пелеха, Миколи Книша, Івана Семенюка, Любомира Сторощука, Василя Гейніша. Не можу залишити поза увагою працівників редакції, які працювали на різних посадах: Заїкін, Фрідман, Редькін, Л. Книш, О. Войтко, В. Єфімчук, В. Белко, Ю. Петричук, І. Шлаїн, І. Нагірняк, Т. Калиняк, П. Палій, Т. Мельничук, Г. Галиць, О. Шалагін, Г. Безверхній, С. Кравченко, Д. Дяконюк, П. Скрипа, С.Григор’єва, П.Кирстюк… З 1957 року газета видається і румунською мовою. У свій час цей відділ очолювали або працювали тут Ілля Штефуряк, Георгій Іфтодій, Дмитро Маковійчук, Василь Лазурко, Ілля Гаванос, Ілля Зегря, Георгій Ковальчук, Олена Салагор, Катерина Вінтоняк, Георгій Горда, Іон Постеука, Василь Бику, Ромео Крачун… Найбільша радість для нас, колективу «Нового дня», що ви, любі читачі, не зраджуєте часопису. Сьогодні кожен третій двір Глибоччини читає нас. Ми щиро вдячні вам за вірність. Які думки у журналіста? Щоразу, коли ми пишемо той чи інший газетний рядочок, ми думаємо як сприйме це читач. Що він скаже сусіду про написане в газеті. Кожен має право на власну думку. Середній вік нашого колективу всього 40. Враховуючи молодість душі наших читачів, якими газета красна, всі ми разом також дуже молоді. Тож представляємося: Георгій Семенюк та Олександр Борка — заступники головного редактора, Василь Гейніш – Заслужений журналіст України, Ольга Зозуляк — відповідальний секретар, журналісти та працівники редакції — Лариса Дущак, Міхай Шапка, Родіка Бойко, Валентина Ротар, Олена Овачук, Марія Передерко, Таїсія Корнієнко, Петро Митранюк, Ілля Малеон і автор цих рядків — ваш покірний слуга. Микола ШАПКА, Головний редактор. |
Глибоцька територіальна громада: як три села об’єдналися, щоб жити, а не виживати (ФОТОРЕПОРТАЖ)
В ЄДНОСТІ СИЛА /
Села Михайлівка і Червона Діброва стоять неподалік траси, яка з’єднує Чернівці з україно-румунським кордоном. До обласного центру близько 30 кілометрів. До районного центру, Глибоки – 8. Коли перед селами і містами Чернівецької області постало питання, з ким і як об’єднуватися в рамках децентралізації, для Михайлівки та Червоної Діброви таке питання не стояло. Спільним рішенням села приєдналися до Глибоцької територіальної громади. І зажили! Аби переконатися в перевазі об’єднання декількох сіл в єдину громаду та осягнути перспективи розвитку, для чернівецьких журналістів 22 листопада провели прес-тур Глибоцькою ОТГ, передає кореспондент БукІнфо. Потрапити до Глибоки легко. Прямуючи автомобільною дорогою, яка має бути європейського ґатунку, але зараз тільки веде до Європи, на двадцять четвертому кілометрі звертаємо праворуч і за 6 кілометрів вже в Глибоці. Потрапити до Михайлівки теж легко. Але тільки на карті. На двох можливих заїздах практично відсутнє дорожнє полотно. І водіям треба вирішувати – швидше, але по бездоріжжю, чи довше, але по ямах. До Червоної Діброви веде лише болотоподібна ґрунтівка. Дороги і шляхи під’їзду до сіл Михайлівка та Червона Діброва – головна проблема тергромади.  «Так, у Червоній Діброві немає навіть метра асфальтованої дороги. Це велика проблема, над якою ми працюємо. Якщо зможемо виділити гроші в майбутньому, тому що місцевість історично й культурно приваблива для залучення туризму, це буде реальний шанс для розвитку. Упустити цей момент зараз і забути за такі малі села, означає повторити приклад Білої Криниці. Там закрили свого часу школу, частина мешканців повиїжджала», - зазначає керуючий справами Глибоцької селищної ради Василь Зеленівський. Похмура осіння погода й заболочені дороги змінюються гамірним та веселим щебетанням дітлахів у Михайлівському навчально-виховному комплексі. Заклад виграв фінансування фонду Кличків та отримав новий спортивно-ігровий майданчик. Також в ньому функціонує музей села. Всього ж тут навчаються 107 діток. «Найперше, це наш майданчик, який ми вибороли разом з громадою. Комп’ютерний клас поповнився двома комп’ютерами також завдяки громаді», - каже директор школи Домніка Білоус. У сусідній Червоній Діброві також діти бігають і граються у відремонтованій школі. Староста села з глибоцькими чиновниками розхвалюють замінену підлогу в спортзалі. Витратили на неї 90 тисяч гривень. Староста Володимир Чоботар ділиться досягненнями за рік. «Найперше, що ми зробили, це освітлення вулиць. Шість з половиною кілометрів освітили, зокрема такі ключові місця, як церква, зупинки потяга, маршрутки тощо. Вийшло в загальній кількості 71 ліхтар. Одним зі стратегічним пунктів нашої роботи була боротьба за екологію. Ми ввели регулярне вивезення сміття. Однак проблема ще не допрацьована, та все ж сміттєзвалищ поменшало. Також зробили капітальний ремонт центральної вулиці. Це не асфальт, але провели водовідведення, гравіювання. Капітальний ремонт підлоги у спортивному залі зробили. Провели соціальний маршрут. Хочемо зробити з Червоної Діброви рекреаційну зону, тому докладаємо зусиль до створення різних туристичних маршрутів. Загалом, якщо взяти за останні двадцять років, зробили дуже багато. Це означає, що об’єднана територіальна громада є спроможною громадою і здатна розвиватися за рахунок свого внутрішнього бюджету», - коментує староста Червоної Діброви. Земля Глибоки має свою історію, вона самобутня, незвідана і може викликати справжній інтерес для туристів. Саме тут в далеких ІХ-Х століттях виникло слов’янське городище, тут проходили битви між польськими і турецькими військами, нещодавно було засновано Червонодібровську Січ, а зараз розробили велосипедний маршрут.  Цікавим рішенням у сполученні Червоної Діброви з Глибокою є соціальний автобус. Як зазначає Володимир Чоботар, діти, вчителі, пенсіонери, учасники бойових дій, інваліди мають право безкоштовного проїзду. За них платить сільрада. Однак радісну ситуацію з безкоштовною маршруткою в цих краях ускладнюють дороги і, як наслідок, низька вмотивованість перевізника, котрий взяв під опіку рейс, зауважує Василь Зеленівський. Однак автобус наразі їздить, люди пішки ходять менше. Децентралізація дала Глибоцькій об’єднаній територіальній громаді впевненість у завтрашньому дні. Цьогоріч на її потреби виділили лише 1 мільйон 744 тисячі гривень субвенції. Бо зарахували Глибоку до міст, насправді – це село. Але й тих грошей вистачило для низки успішних проектів в краї. Люди зрозуміли, що гроші справжні і їх дійсно можна використовувати. Ремонт Центру первинної медико-санітарної допомоги, придбання медичного автомобіля, шкільного автобуса, створення Центру надання адміністративних послуг, ремонти в школах, фельдшерсько-акушерських пунктах, громадських приймальнях тощо – механізм децентралізації в Глибоцькій ОТГ запущено. «За цей рік ми утримали Михайлівський та Червонодібровський НВК, Глибоцький ліцей виграв обласний конкурс опорної школи. Ми відмовилися від призового фонду і залишили школи в тому статусі, як вони є. Тобто ми відмовилися від більше мільйона гривень. Цим же не понизили статус шкіл та зберегли робочі місця. У планах – запустити сільськогосподарський кооператив, бо в двох селах ще збереглося велике поголів’я корів. Але це буде довгостроковий проект», - зазначає Василь Зеленівський. Тому розвиватися, кажуть посадовці Глибоцької територіальної громади, є куди. Та головне, щоб було за що, додають мешканці сіл.  БукІнфо (с) |
