Сайт вчителя історії, українознавства Арманаш О.Д

ВІРШІ ТА ПІСНІ ПРО ЧОРНОБИЛЬ

     Микола ЛУКІВ

ДОЩ У ЗОНІ ЧОРНОБИЛЯ

     Дно річки вистєляють блискавки,

     Метаються в повітрі ластівки.

     Громи стрясають луни-перелуни,

     І дощ між небом і землею струни

     Сріблясто напинає на вітрах,

     І чорні хмари навівають страх.

     Куди не глянеш - все, мов нереальне,

     Стоїть край шляху дерево печальне,

     Гудуть дроти високовольтних ліній,

     Чорніє човен між розквітних лілій,

     Лежить село, неначе на картині,

     Біліючи хатами по долині.

     А в тім селі - ні голосу, ні звуку,

     І вікна випромінюють розпуку,

     І двері навхрест дошками забиті,

     І журавлі криничні сумовиті,

     І тихий сад біля старої школи,

     І дітям в ній не вчитися ніколи.

     Навколо пустка і печаль біблійна,

     Навколо смерть, незрима і повільна,

     Чортополохом обрій заростає,

     Зело і квіти стронцій роз"їдає,

     І час пересипається пісками

     На полі, що шуміло колосками.

     А по ночах, трагічне і фатальне,

     На землю ллється світло асторальне,

     І фантастично-сіре мерехтіння

     Породжує примарливе видіння

     Людей, які від наглої біди

     Пішли із цього краю назавжди.

     Поволі схід за ними заростає,

     І дощ свинцевий землю засіває,

     І дно ріки встеляють блискавки,

     І, розметавши крила, ластівки

     Ширяють на чорнобильських вітрах,

     І чорні хмари навівають страх.

ЖУРАВЛІ ПОВЕРТАЛИСЬ ДОДОМУ

Сл. і муз. О. РИНДІ

Журавлі повертались додому

І на крилах несли свою втому.

Підлітали до рідного краю -

Я ж їх кожного ранку чекаю.

Приспів: Журавлі ви мої, журавлята,

Візьміть мене на свої крилята

І несіть там, де чистії роси,

Де трава не упала в покоси,

НА ЧОРНОБИЛЬ ЖУРАВЛІ ЛЕТІЛИ

На Чорнобиль журавлі летіли,

З вирію вертались навесні.

Як сніжниця, попелище біле

Розвівалось в рідній стороні.

Там згоріли гнізда і гніздечка,

Поржавіла хвоя і трава.

Журавлина крихітна вервечка

Напиналась, наче тятива.

Не було ні стогону, ні крику,

Тільки пошум виморених крил.

Журавлі несли печаль велику,

Наче тінь невидимих могил.

Не спинились птиці на кордоні,

Де сягає атомна яса.

І дивився батько з-під долоні,

І ридала мати в небеса.

На Чорнобиль журавлі летіли,

З вирію вертались навесні.

ЛЕЛЕЧА ДОЛЯ

Говорила мати у літа далекі,

Що мене до хати принесли лелеки.

Не сказала сину в золотий святвечір,

Що вони лишили й доленьку лелечу.

А як чула клекіт - завмирала в полі:

Принесіть, лелеки, не лелечу долю.

Плинуть хмари сині, сиві хмари й сині...

Жаль мені, що нині я в лелек не вірю.

А як заклекочуть - лину в небо чисте,

Повернути хочу у своє дитинство.

Поклонитись полю на чотири боки

За лелечу долю й пережиті роки.

Де зелені ліси і водиця,

Де живе ще джерельна криниця.

Журавлі ви мої, журавлята,

Візьміть мене на свої крилята.

Та вони мене брати не стали,

їхні сльози на землю упали,

Там, де впала сльоза журавлина,

Проростає печаль - яворина.

Приспів. Затужились вони за водою,

Не знайшли на Вкраїні спокою,

Сивим смутком вгорі пролетіли,

На чорнобильську воду не сіли.

ЧОРНОБИЛЬСЬКІ ДЗВОНИ

Сл. і муз. О. Ринді

Цей день пам 'ятаємо всі, як один.

Той час не злічити - немає годин,

Які б повернули святеє життя,

Та в день той квітневий нема вороття.

Приспів: Чорнобильські дзвони над нами пливуть,

Чорнобильські дзвони нам спать не дають,

Чорнобильські дзвони над миром кричать,

Чорнобильські дзвони - то смерті печать.

Не вірили. Думалось: лихо пройде

І болю не буде - тягар упаде.

Та атом страшенний на землю упав,

О, скільки він горя й печалі завдав.

Приспів.

Роки пролітають, минають село,

Та горе людське вас сюди привело.

Буяло, цвіло, вирувало життя...

Тепер зосталось лиш одне каяття.

Пам’ятаймо чорнобильський квітень

Ліна КОСТЕНКО

СТРАШНИЙ КАЛЕЙДОСКОП

Страшний калейдоскоп: в цю мить десь

хтось загинув.

В цю мить. В цю саму мить. У кожну із хвилин.

Розбився корабель. Горять Галапагоси.

І сходить над Дніпром гірка зоря-полин.

Десь вибух. Десь вулкан. Руйновище. Загладь.

Хтось цілиться. Хтось впав. Хтось просить:

«Не стріляй!»

Не знає вже казок Шехерезада.

Над Рейном не співає Лореляй.

Летить комета. Бавиться дитя.

Цвітуть обличчя, острахом не стерті.

Благословенна кожна мить життя

На цих всесвітніх косовицях смерті!